Вітряна віспа є інфекційним захворюванням, яке виникає при первинному інфікуванні організму дитини герпес-вірусом Varicella zoster. Симптоми захворювання, як правило, досить типові, і проявляються специфічним висипом, помірними явищами інтоксикації та гіпертермією. У зв’язку з тим, що вірус має вкрай високу контагіозність та сприйнятливість, вітряна віспа вважається найпоширенішим дитячим інфекційним захворюванням після грипу та ГРЗ. Більше 80% населення переносять вітряну віспу у віці до 14 років, з піком захворюваності у 3–4-річному віці.
Причини виникнення вітряної віспи
Основна причина виникнення цього захворювання – це потрапляння в організм герпес-вірусу Varicella zoster. Збудник проникає в організм повітряно-краплинним шляхом внаслідок контакту з хворим на вітряну віспу або оперізувальний герпес. Можливий вертикальний шлях передачі вірусу — від матері до дитини через плаценту. Варто зазначити, що вітряна віспа у матері під час вагітності може спричинити важкі вади розвитку плода. Якщо захворювання перенесено на пізніх термінах, дитина може народитися з вродженою вітрянкою, яка має вкрай важкий перебіг.
При попаданні в організм вірус проникає у клітини слизової оболонки, де починає розмножуватися. Потім він переміщається до лімфатичних вузлів і крові, звідки поширюється по всьому організму дитини. Однак безпосередньою локалізацією вірусу є дерма, оскільки він орієнтований на епітелій покривів шкіри. У клітинах епітелію шкіри під дією вірусу відбувається низка змін, що призводять до появи характерної висипки. Крім шкірних покривів, збудник орієнтований на нервову тканину, що може призводити до впливу на центральну та периферичну нервову систему, що проявляється ускладненою течією вітряної віспи.
Вірус знаходиться в елементах висипу на слизових оболонках і шкірі, тому протягом усього періоду висипань, а також за дві доби до перших проявів висипки і 3-4 дні після появи останніх висипань дитина заразна для оточуючих.
В організованих дитячих колективах часто можуть виникати епідеміологічні спалахи захворювання. Для вітрянки також характерна сезонність – найчастіше вона реєструється в осінньо-зимовий період. Найчастіше захворювання зустрічається у міських жителів, що можна пояснити великою скупченістю людей, що створює сприятливі умови поширення інфекції.
Види вітряної віспи
Крім легкого, середньоважкого та важкого варіантів перебігу хвороби, у класифікації даного захворювання виділяють такі форми:
- Типова . Захворювання протікає з характерною клінічною картиною: на шкірі присутня бульбашкова висипка з серозним вмістом.
- Атипова вітряна віспа , яка, у свою чергу, може бути:
- рудиментарна – перебіг захворювання легеня, висипка являє собою невеликі плями, можуть бути поодинокі слабо розвинені бульбашки;
- генералізована, або вісцеральна – може зустрічатися у новонароджених та дітей з ослабленим імунітетом, характеризується множинним ураженням внутрішніх органів, тяжкою лихоманкою та інтоксикацією;
- геморагічна – спостерігається у ослаблених дітей, які також страждають на гемобластоз або геморагічний діатез; характеризується появою в бульбашках кров’янистого вмісту, розвитком носових кровотеч, крововиливами на слизових оболонках та шкірі, кривавим блюванням;
- гангренозна – на тлі геморагічних бульбашок розвивається запальна реакція, формуються вогнища некрозу, які покриті кров’яним струпом (кіркою); після її відпадання оголюються глибокі виразки; часто ця форма супроводжується вторинною бактеріальною інфекцією, що нерідко призводить до септичних станів;
- бульозна – у дітей зустрічається рідко, характеризується утворенням великих бульбашок (бул), після розтину яких утворюються виразки.
Симптоми вітряної віспи
Захворювання починається, зазвичай, гостро. Іноді за кілька днів до появи висипу дитина може скаржитися на слабкість, нездужання та зниження апетиту. Основні ознаки вітрянки такі:
- Підвищення температури тіла , яке відповідає тяжкості захворювання. При легкій течії температура не перевищує 38,5°С, при середньотяжкому може спостерігатися підвищення до 39°С, тяжкий перебіг супроводжується гіпертермією – 39,5-40°С.
- Висипання . Висипання при вітрянці має свої особливості:
- Її поява можна пов’язати з підйомами температури .
- Висипання на слизових оболонках зустрічаються у 20-25% дітей і з’являються на добу раніше за шкірні висипання.
- Супроводжується свербінням , змінюється в процесі свого розвитку: спочатку з’являються дрібні плями, які потім трохи піднімаються над шкірою – формуються папули. Ці зміни проходять швидко, через кілька годин папули трансформуються у бульбашки (везикули), заповнені прозорим вмістом. На 2-3 добу везикули підсихають, і на їхньому місці формується скоринка, яка протягом 1-1,5 тижнів самостійно відпадає. У процесі хвороби відбуваються періодичні свіжі підсипання, а старі елементи висипу все ще продовжують свої трансформації, і з цього виходить чергова особливість висипу при вітряній віспі – вона різноманітна (поліморфна). На одній ділянці шкіри можна зустріти усі варіанти висипних елементів.
- Локалізація висипки : спочатку на животі, стегнах, грудях, кінцівках, потім з’являються висипання на обличчі, волосистій частині голови. Рідше висипка виникає на долонях, стопах, зовнішніх статевих органах, що вказує на більш важкий варіант перебігу хвороби.
- Явища інтоксикації : зниження апетиту, нудота, біль голови, порушення сну, дитина може бути примхливим, проявляється лабільність психіки.
При виявленні у дитини будь-яких висипань необхідно терміново звернутися до лікаря для визначення причини висипу, оскільки при самостійному вивченні висип при вітряній віспі можна легко сплутати з проявами інших захворювань, а це, у свою чергу, здатне завдати шкоди вашій дитині.
Методи діагностики вітряної віспи
Насамперед, лікар оглядає дитину на наявність висипань і звертає увагу на їх характер, локалізацію та інтенсивність, далі збирає епідемічний анамнез: чи перебував пацієнт у контакті з хворими на оперізувальний герпес чи на вітрянку, чи хворий зараз на це інфекційне захворювання хтось із оточення дитини. Загалом, для встановлення діагнозу вистачає результатів огляду та даних про стан епідооточення.
Для підтвердження діагнозу застосовується лабораторна діагностика:
- У загальному аналізі крові зміни неспецифічні, проте вони побічно вказують на вірусну причину розвитку захворювання – знижену кількість лейкоцитів, підвищення лімфоцитів.
- Для специфічної діагностики проводять мікроскопію мазка з рідини везикул, виділень із носоглотки та крові. Можлива також мікроскопія біоптату шкіри. Ретроспективно про перенесену вітряну віспу можна судити за даними серологічного дослідження, де спостерігається наростання титру антитіл.
Методи лікування вітряної віспи
Лікування захворювання в більшості випадків проводиться в амбулаторних умовах, до стаціонару діти госпіталізуються при тяжкому перебігу захворювання, а також за наявності ускладнень.
Основним завданням лікування вітряної віспи є запобігання розвитку ускладнень. Дітям забезпечують домашній (на період лихоманки — постільний) режим, ізолюють від тих, хто не хворів. Дієта повинна бути щадна, виключаються надмірно гарячі, гострі та пряні страви, при лихоманці рекомендується тепле питво. Слід ретельно стежити за гігієною дитини: рекомендовано часто змінювати постільну білизну, натільний одяг, мити руки. Елементи висипки обробляють розчинами місцевих антисептиків. З медикаментозного лікування застосовують жарознижувальні препарати, антигістамінні засоби. Специфічне противірусне лікування, як правило, не застосовують, воно показане лише при тяжкому перебігу хвороби. При нашаруванні бактеріальної флори призначають антибактеріальні препарати.
Наслідки вітряної віспи
Загалом прогноз захворювання сприятливий, у дітей воно проходить відносно легко і закінчується повним одужанням. Однак при ослабленому імунітеті, а також у дітей раннього віку можливий розвиток ускладнень.
Основні неприємні наслідки, які спричиняє це захворювання:
- Приєднання бактеріальної інфекції . Оскільки вірус має імуносупресивну дію на організм, найпоширенішим ускладненням є саме нашарування бактеріальної інфекції. Везикули можуть нагноюватися, утворюються пустули, які потім трансформуються в скоринки, після їхнього відпадання залишаються рубці на шкірі. До більш важких бактеріальних ускладнень можна віднести лімфаденіт, бешихове запалення, абсцеси, кон’юнктивіт.
- Поразка ЦНС , що з орієнтованістю (тропністю) вірусу як до шкіри, до нервової тканини. Можливий розвиток енцефаліту, менінгоенцефаліту.
- Розвиток оперізувального герпесу . Після клінічного лікування від вітряної віспи, вірус Varicella zoster здатний довгий час безсимптомно перебуває в нервових гангліях, і при зниженні імунного статусу спровокувати рецидив захворювання – оперізуючий лишай. На відміну від вітряної віспи, висипання при ньому локалізовані та супроводжуються почуттям печіння та поколювання.
