Оскільки інфекційний мононуклеоз можна вважати відносно новим захворюванням (про збудника цієї хвороби, вірус Епштейна-Барр, стало відомо лише у другій половині ХХ століття), вивчення цієї герпесвірусної інфекції продовжується. Інфікованість вірусом Епштейна-Барр (EBV) украй висока у всьому світі і продовжує зростати. Особливо схильні до цього вірусу діти. У країнах, що розвиваються, інфікованість EBV у малюків до 3 років перевищує 75%. Після первинного інфікування у дітей та підлітків найчастіше розвивається інфекційний мононуклеоз, але можливе також довічне безсимптомне носійство.
Причини виникнення
Безпосередня причина виникнення інфекційного мононуклеозу вважається герпесвірус 4 типу, інша назва якого – вірус Епштейна-Барр. Джерело інфекції – це хворий чи вірусоносій, який виділяє вірус зі слиною від 2 до 16 місяців після первинного інфікування. Оскільки збудник знаходиться в організмі дитини все життя, що залишилося, навіть після повного одужання, на тлі зниження імунітету (після важких перенесених захворювань, гіповітамінозу, набутих імунодефіцитів) можлива чергова реактивація вірусу і його повторне виділення.
Інфікування відбувається при попаданні вірусу на слизову оболонку носоглотки (повітряно-краплинний шлях) або при поцілунку (захворювання також називають хвороба закоханих або хвороба поцілунків), а також при використанні предметів особистого побуту хворого.
При проникненні в організм дитини вірус уражає епітелій ротоглотки, слинних залоз та лімфоїдну тканину мигдаликів. Після цього він проникає у регіонарні лімфатичні вузли, а згодом потрапляє у кров, де й інфікує В-лімфоцити. Звідти він розподіляється за всіма органами та системами організму, що призводить до генералізації інфекції.
Види інфекційного мононуклеозу
У класифікації інфекційного мононуклеозу можна умовно виділити субклінічну та маніфестну форми.
Субклінічна форма хвороби характеризується безсимптомним перебігом і найчастіше виявляється випадково при цілеспрямованому лабораторному обстеженні.
Для маніфестної характерна наявність різноманітних клінічних проявів EBV-інфекції.
Маніфестна форма, у свою чергу, може характеризуватись легким, середньоважким або важким перебігом. Грунтуючись на провідних симптомах, розрізняють також такі варіанти цієї форми захворювання:
- типова , за якої виявляються основні характерні симптоми;
- атипова – це стерті форми, а також форми з проявами хвороби, що рідко зустрічаються (ураження нирок, нервової, серцево-судинної систем).
За тривалістю перебігу захворювання виділяють:
- гострий перебіг – хвороба триває до 3 місяців, протягом яких у дитини виявляються клінічні та лабораторні зміни;
- затяжне – тривалість захворювання від 3 до 6 місяців;
- хронічний — понад 6 місяців, характерний рецидивуючий перебіг.
За характером перебігу інфекційний мононуклеоз може бути:
- ускладненим – з приєднанням вторинної інфекції, розвитком характерних ускладнень та загостренням супутніх хронічних захворювань;
- неускладненим .
Симптоми інфекційного мононуклеозу
Захворювання може починатися як гостро, і поступово. За кілька тижнів до початку типових проявів інфекційного мононуклеозу дитина може скаржитися на стомлюваність, слабкість, біль у м’язах, зниження апетиту, нудоту. Може спостерігатися закладеність носа, почервоніння стінок ротоглотки, збільшення мигдаликів. Далі температура поступово наростає, посилюється біль у горлі. При гострому початку відсутня період про «провісників захворювання».
До основних ознак розвитку інфекційного мононуклеозу можна віднести такі симптоми:
- Лімфаденопатія (збільшення лімфатичних вузлів). Виявляється з перших днів захворювання і зникає пізніше за всіх інших проявів. Збільшення різних груп лімфовузлів може спричинити низку супутніх симптомів: біль у животі, кашель, утруднення дихання.
- Гарячка. Температура, як правило, підвищується до 39-40 ° С, знижується вранці і росте до вечора, проте може носити і постійний характер. Супроводжується ознобом та підвищеною пітливістю, почуттям ломоти в тілі.
- Біль в горлі. Розвивається ангіна. Мигдалики збільшені, можуть визначатися нашарування. Можливе приєднання вторинної бактеріальної інфекції.
- Гнусість голосу, яка з’являється через збільшення аденоїдів.
- Одутлість обличчя.
- Збільшення печінки та селезінки, з максимальними показниками на 5-10 день захворювання. У ряді випадків можливий розвиток жовтяниці різного ступеня виразності.
- Висипання на шкірі. Ця ознака виявляється лише у 10-15% випадків. Характер висипу різноманітний.
- Пастозність повік.
Діагностика інфекційного мононуклеозу
Основними умовами для своєчасного встановлення діагнозу «інфекційний мононуклеоз» є:
1. Дані об’єктивного огляду , коли виявляються характерні клінічні прояви, і навіть коректно зібрані дані анамнезу, після уточнення яких можна виявити безпосередній контакт дитини з інфекційним хворим.
2. Лабораторні методи :
- у загальному аналізі крові визначаються специфічні зміни, що мають важливе діагностичне значення: підвищення лімфоцитів у крові одночасно з появою понад 10% атипових мононуклеарів (віроцитів);
- специфічна діагностика, спрямовану виявлення специфічних антитіл до збудника — ИФА (иммуноферментный аналіз).
3. Інструментальні дані . Оскільки спостерігається збільшення печінки та селезінки, виникає потреба у проведенні УЗД органів черевної порожнини.
Методи лікування
Лікування інфекційного мононуклеозу, залежно від ступеня тяжкості, може проходити як за умов стаціонару, і амбулаторно. На період гіпертермії та для запобігання розриву селезінки дитині призначають постільний режим з обмеженням фізичної активності. Дієта повинна включати вітамінізовану, легкозасвоювану їжу, з раціону виключають смажену, жирну їжу, обмежують вживання надмірно пряної їжі. Також показано рясне тепле пиття.
Медикаментозне лікування не носить специфічний характер, а спрямоване на усунення провідних симптомів хвороби та запобігання розвитку вторинної бактеріальної інфекції. Застосовують жарознижувальні засоби, полоскання горла розчином антисептиків. При тяжкому перебігу призначають глюкокортикостероїди, противірусні препарати. За наявності бактеріальної інфекції, що приєдналася, використовуються антибактеріальні препарати. Для більш детальної інформації щодо лікування необхідно звернутися до лікаря.
Наслідки
Загалом прогноз сприятливий, в більшості випадків захворювання закінчується повним одужанням.
До основних ускладнень, які можуть розвинутись, можна віднести:
- Приєднання вторинної бактеріальної інфекції.
- Ускладнення з боку центральної нервової системи: менінгіт, енцефаліт, ураження спинного мозку.
- Ураження серця: розвиток міокардиту, ендокардиту, порушення ритму серця.
- Зниження кількості тромбоцитів із розвитком крововиливів.
- Розрив селезінки. Може спостерігатися на 2-3 тижні захворювання.
- Обструкція дихальних шляхів внаслідок збільшення мигдаликів.
- Поразка ендокринних залоз.
Після перенесеного інфекційного мононуклеозу EBV-інфекція залишається в організмі дитини, що може призвести до розвитку інших захворювань.
Крім інфекційного мононуклеозу, вірус Епштейна-Барр може викликати або бути маркером низки хвороб, а саме:
- злоякісні захворювання – виникнення лімфоми Беркітта та назофарингеальної карциноми, а також EBV був виділений у хворих з лімфогранулематозом;
- EBV-інфекція є одним із маркерів ВІЛ-інфекції;
- при вивченні системних захворювань також є дані про часте виявлення EBV-інфекції у дітей із системним червоним вовчаком і саркоїдозом, дана закономірність зараз знаходиться на етапі дослідження.
