Цистит у дітей

Під циститом мають на увазі захворювання сечовидільної системи, при якому запальний процес локалізований у слизовій оболонці сечового міхура. Цистит широко поширений серед дітей обох статей і різного віку, але все ж більше схильні до цієї патології дівчинки. Зважаючи на свою поширеність, цистит є найчастішою причиною урологічних проблем у дитячому віці. Крім цього, дана хвороба становить небезпеку, оскільки запальний процес із сечового міхура може поширюватися вище з інфікуванням сечоводів та чашково-милкової системи нирки. Цистит може протікати як гострий процес, або бути хронічним захворюванням з періодами ремісії та загострення.

Причина виникнення

Основна причина виникнення циститу – це інфекція, частіше бактеріальна. Серед бактерій чільне місце займає кишкова паличка, яку висівають більш як у 50% випадків. Рідше зустрічається стафілококова інфекція, клебсієла та протеї. Можливе також інфікування не одним штамом бактерій, а так званими мікробними асоціаціями. Крім бактерій, цистит також можуть викликати внутрішньоклітинні паразити, а саме мікоплазми та хламідії, оскільки епітелій сечового міхура чутливий до впливу цих мікроорганізмів. Віруси, особливо вірус грипу та аденовірус, меншою мірою самі викликають цистит, а в основному виступають як каталізатори для розвитку бактеріального циститу, оскільки провокують порушення мікроциркуляції в епітелії сечового міхура, що призводить до приєднання вторинної бактеріальної інфекції. Рідше зустрічається цистит,

Крім безпосереднього збудника циститу, значущими є фактори, що сприяють розвитку запального процесу у сечовому міхурі. Основні з них:

• Переохолодження , при якому спостерігається тимчасове порушення мікроциркуляції та зниження факторів місцевого імунітету, що дає можливість розвитку інфекційного процесу.
• Механічна травма (при інвазивних внутрішньоміхурових процедурах, безпосередньої травми сечового міхура).
• Обмінні порушення , що викликають утворення кристалів кальцію, що травмують епітелій.
• Токсична дія (деякі медикаменти мають дратівливу дію на слизову оболонку сечового міхура), радіаційне ураження.
• Вроджені вади розвитку сечовидільної системи.
• Алергічна реакція. При ексудативному діатезі можливий розвиток небактеріального циститу алергічного генезу.
• Запальні захворювання зовнішніх статевих органів.
• Стрес.
• Гормональні розлади.
• Хронічні захворювання урогенітального тракту.

Види циститу

Цистит поділяють на:

• Первинний , який розвинувся на спочатку незміненому органі. Дитина здорова, анатомічні або структурні зміни слизової оболонки сечового міхура та інших органів сечовидільної системи відсутні.
• Вторинний , який розглядають як запальне ускладнення змін, що існували раніше, в урогенітальному тракті.

Враховуючи характер течії, цистит буває:

• Гострим . Зміни у стінці міхура поверхневі, сягають підслизового шару.
• Хронічним . Глибока поразка, що досягає м’язового шару. Хронічний цистит, у свою чергу, ділять залежно від течії на латентний та рецидивуючий.

Залежно від зміни слизової оболонки сечового міхура виділяють:

• Катаральний цистит – найлегший варіант, проявляється змінами у слизовій оболонці, а саме її почервонінням та невеликою набряклістю.
• Буллезний – хронічна форма циститу, яка характеризується сильно вираженою набряклістю з безліччю порожнин, заповнених серозним вмістом.
• Інтерстиціальний цистит також має хронічний перебіг, що викликається неінфекційним процесом.
• Гранулярний , з утворенням на слизовій оболонці безлічі інфільтратів (скупчення клітин), які називаються гранульомами.
• Геморагічний , при якому в сечі з’являється домішка крові.
• Флегмонозний , при якому весь сечовий міхур схильний до гнійного запалення.
• Гангренозний цистит , який часто призводить до розвитку перитоніту, оскільки внаслідок гнійного процесу спостерігається часткове або повне відмирання тканини сечового міхура.
• Некротичний , з формуванням виразок у стінці міхура.
• Інкрустуючий зустрічається при тривалому хронічному перебігу циститу, коли на дні виразок відкладаються кристали солей (інкрустація).
• Поліпозний , при якому спостерігається розростання власної тканини сечового міхура з утворенням дрібних виростів (поліпів).

За поширеністю поразки:

• Осередковий – запалення охоплює окремі частини (шийку, дно сечового міхура).
• Дифузний – вражає весь міхур.

Також цистит може протікати з наявністю ускладнень або неускладненим.

Симптоми

Ознаки циститу можуть відрізнятися залежно від форми захворювання та характеру перебігу.

При гострому циститі перше, на що варто звернути увагу, це:

• У дитини з’являються часті позиви до сечовипускання, що з подразненням нервових закінчень сечового міхура. Позиви виникають кожні 10-30 хвилин, частота сечовипускання залежить від тяжкості запального процесу.
• Наступним симптомом є біль, нерідко печіння та тяжкість у надлобковій ділянці, внизу живота. Біль може віддавати в промежину та посилюється при наповненому міхурі.
• Дитина може скаржитися на біль та появу крапель крові наприкінці сечовипускання.
• Порушення виділення сечі. Це може бути як нетримання, так і тимчасова затримка сечі через спазм рефлекторного сфінктера.
• При легкій формі у старшого віку загальний стан порушується несильно, можливе незначне підвищення температури. У маленьких дітей процес, як правило, не локалізується виключно у сечовому міхурі, а поширюється далі із залученням сечоводів та нирок, що ускладнює перебіг захворювання, призводить до розвитку гіпертермії та інтоксикації.

Симптоми хронічного циститу безпосередньо залежить від наявності ускладнень і перебігу захворювання. При латентному перебігу процес проходить мляво, скарги можуть бути відсутніми, але при ендоскопічній діагностиці виявляються зміни. При рецидивному перебігу є періоди «благополуччя», без наявності симптоматики та періоди загострення з характерною клінічною картиною та лабораторними та ендоскопічними змінами.

При загостренні процесу скарги дитини будуть такими самими, як при гострому циститі. При розвитку важких форм (гангренозна, некротична, флегмонозна) стан дитини вкрай тяжкий, може спостерігатися виділення каламутної сечі з гнильним запахом, кров’ю та пластівцями слизової тканини. Такі форми загрожують розвитком важких ускладнень.

У цілому нині, симптоми циститу дуже важко переносяться дитиною як із фізичної, і з моральної погляду. При виявленні у дитини перелічених ознак захворювання слід проконсультуватися з фахівцем.

Діагностика

Для встановлення діагнозу «цистит» насамперед оцінюють характер скарг дитини, звертають увагу на сімейний анамнез (чи є хронічні захворювання сечовидільної системи у родичів), з’ясовують, чи мало місце переохолодження або вплив інших факторів, що провокують запальну реакцію. При огляді звертають увагу на болючість при пальпації у нижній частині живота. Комплексна оцінка перерахованих даних дає можливість припустити у дитини захворювання сечовидільної системи.

Основними для підтвердження чи спростування діагнозу «цистит» є дані лабораторних і інструментальних досліджень. У лабораторній діагностиці обов’язковим є проведення:

• Загального аналізу крові, де зміни неспецифічні і часто можуть бути відсутніми, але в ряді випадків виявляються запальні зміни, такі як лейкоцитоз, підвищення ШОЕ.
• Загального аналізу сечі, в якому при циститі виявляється велика кількість слизу, лейкоцитів, незначне підвищення білка (може підвищуватись ще більше у разі приєднання ускладнень), також виявляють еритроцити та бактерії.
• Бакпосів сечі з тестом на чутливість до антибактеріальних препаратів – застосовують для визначення мікроорганізму, що викликав цистит.

Серед інструментальних методів використовують цистоскопію, проте вона протипоказана при гострому процесі та застосовується для діагностики хронічного циститу при згасанні запального процесу. Для оцінки стану стінки сечового міхура, а також для виявлення подальшого поширення процесу на нирки широко застосовують УЗД сечового міхура та нирок.

Методи лікування

При загостренні хронічного або початку гострого циститу в перші дні захворювання дитині варто забезпечити постільний режим. Дієта повинна включати їжу, яка не має дратівливого ефекту, тому з раціону слід виключити гострі, дуже гарячі і багаті спеціями страви. У меню варто додати фрукти, молочні та рослинні продукти. Рекомендовано рясне питво, мінеральні слаболужні води, розведені компоти, морси.

Медикаментозне лікування включає антибактеріальну терапію, застосування уросептиків, спазмолітичних та болезаспокійливих засобів.

Крім медикаментозного лікування, важливим є проведення фізіотерапевтичних процедур: сидячі теплі ванни з фітовідварами (ромашка, низка), грілка на низ живота, порушення рефлекторної роботи сечового міхура — електрофорез з лікарськими препаратами.

Фітотерапія також є однією з важливих складових лікування циститу і проводиться на тлі питного. Дитині призначають рослинні діуретики та антисептики, такі як ягоди ялівцю, польовий плющ, нирковий чай, листя брусниці та ін.

Терапія циститу завжди комплексна і включає відразу кілька методів. Для призначення грамотного та адекватного лікування слід звернутися до лікаря.

Наслідки

Як правило, гострий цистит закінчується повним одужанням, проте за наявності у дитини анатомічних особливостей будови сечостатевої системи, зниження імунітету або при не до кінця вилікуваному гострому процесі можливий розвиток хронічного циститу.

При несвоєчасному виявленні захворювання та ігноруванні призначеного лікування можливий розвиток ускладнень:

• Пієлонефрит виникає при подальшому поширенні інфекції з сечового міхура у верхні сечові шляхи.
• При тяжких гнійних формах можлива перфорація сечового міхура з розвитком перитоніту.
• Інші захворювання сечовидільної системи: уретрит (запалення сечівника), у чоловіків везикуліт (ураження насіннєвих бульбашок) та ін.