Пневмонія у дітей

Пневмонія – це гостре неспецифічне захворювання легень, основними проявами якого є дихальна недостатність, інтоксикація та різноманітні метаболічні порушення з боку всіх органів та систем дитини.

Пневмонія – одна з найважливіших медико-соціальних проблем у сучасному світі. Це пов’язано з масовим поширенням патології та високою летальністю серед дітей. Захворювання зустрічається серед усіх вікових груп, але найбільш вразливими є діти віком до 3 років (новонароджені та малюки грудного віку). Картина захворювання не специфічна і може суттєво відрізнятися серед дітей різного віку. Прогресування симптомів захворювання також відрізняється. Так, у немовлят пневмонія розвивається значно швидше, ніж у підлітків та дітей старшого шкільного віку.

Причини виникнення

У 85–90% випадків причиною виникнення пневмонії є бактеріальна інфекція. Найчастіше пневмонію провокує пневмокок, потім слідує гемофільна паличка, ентеробактерії та стафілококи. Усіх цих збудників називають типовими. До атипових бактеріальних мікроорганізмів відносяться хламідії та мікоплазми. У ряді випадків пневмонія може бути викликана вірусами (вірус грипу А та В, РС-вірус, аденовірус).

Пневмонію називають поліетиологічним захворюванням, оскільки причиною її розвитку можуть бути різноманітні віруси, мікроби, а також їх асоціації. Для виникнення пневмонії у дитини також важливий фактор, що дає ґрунт для розвитку даного інфекційного захворювання.

Факторами, які зумовлюють частішу появу пневмонії у дітей, є:

  • Анатомічні особливості та розміри бронхолегеневої системи (у дітей раннього віку трахея та бронхи ширше і коротше, що спрощує та прискорює попадання в легеневу тканину мікроорганізмів), недостатність системи, яка видаляє сторонні частинки, що прилипають до встилаючої бронхи слизу, дефіцит сурфа спад альвеол (часто спостерігається у недоношених дітей).
  • Імунодефіцитні стани у дитини, наприклад, ВІЛ-інфекція.
  • Вроджені захворювання з ураженням бронхолегеневої системи (муковісцидоз).
  • Гіпотрофія, гіповітаміноз, штучне вигодовування у новонароджених.
  • Рахіт.
  • Вроджені вади розвитку серця та легень.
  • Родова травма.
  • Переохолодження.
  • Хронічні осередки інфекції.

Всі ці фактори знижують імунологічну активність організму, що підвищує чутливість дитини до інфекції та призводить до виникнення захворювання.

Види пневмонії

При класифікації пневмоній враховується її причина, локалізація, перебіг, строки появи, а також те, чи є ускладнення.

1. За термінами та умовами виникнення захворювання розрізняють:

  • Негоспітальна («домашня») – це пневмонія, яка розвивається у дітей поза лікарнею або в перші 48 годин перебування у стаціонарі.
  • Госпітальна пневмонія виникає через 48 годин та більше після надходження дитини до лікарні. За даними ВООЗ, до цієї категорії хворих також слід віднести маленьких пацієнтів, у яких пневмонія асоційована з тривалим перебуванням на штучній вентиляції легень.
  • Аспіраційна. Виникає при зригуванні, гастроезофагеальному рефлюксі, блюванні, коли виникає аспірація (вдихання) частинок їжі, блювотних мас, орофарингеального або шлункового вмісту у легені.
  • Внутрішньоутробна, або вроджена. Така пневмонія розвивається у перші 72 години постнатального життя новонародженого.
  • Пневмонія в осіб із первинними (синдром Брутона, вроджена аплазія тимусу) або вторинними (ВІЛ, онкологічні захворювання) імунодефіцитними станами.

2. За своєю природою:

  • Бактеріальна.
  • Вірусна.
  • Грибкова. Один із видів – пневмоцистна пневмонія (виникає у дітей з імунодефіцитом. Є одним із маркерів ВІЛ-інфекції).
  • Паразитарна (викликана гельмінтами чи найпростішими).
  • Змішана етіологія.

3. За широкістю ураження легені (визначається клінічною картиною та рентгенологічними даними):

  • Вогнищева. Поразка має вигляд дрібних вогнищ.
  • Сегментарний. Може уражатися один сегмент легені (моносегментарна) або кілька (полісегментарна).
  • Лобарна (стара назва крупозна, також її називають частковою). Уражається ціла частка легені і вісцеральна плевра, що покриває її.
  • Тотальна/субтотальна. Запалення охоплює практично все легеня.

4. По локалізації:

  • Одностороння (право- або лівостороння).
  • Двостороння.

5. За наявністю ускладнень:

  • Ускладнена.
  • Неускладнена.

6. За течією:

  • Гостра пневмонія. Дитина хворіє до 6 тижнів.
  • Затяжна пневмонія. За терміну хвороби більше 6 тижнів.

Симптоми

Перші симптоми, які мають насторожити батьків, це:

  • Висока температура тіла дитини. Як правило, температура понад 38 ° С може триматися кілька днів без позитивної динаміки. При атипових формах пневмонії може відзначатися субфебрильна температура, але вони не так часто.
  • Кашель із виділенням мокротиння.
  • Задишка або крихке дихання, які посилюються при плачі. В акті дихання бере участь допоміжна мускулатура (роздування крил носа, втягування міжреберних проміжків).
  • Явища інтоксикації: блідість шкіри, періоральний ціаноз, кола під очима, біль голови, відсутність апетиту, зниження ваги.
  • Біль у грудній клітці, вимушене положення тіла (дитина сама приймає певну позицію, оскільки вона зменшує хворобливі відчуття).

У новонароджених та дітей молодшого грудного віку прогресування симптомів розвивається дуже швидко. Тому при виникненні ознак, викладених вище, потрібне негайне звернення до лікувального закладу.

Діагностика

Перелік діагностичних досліджень при пневмонії складається з обов’язкових та додаткових, що застосовуються за показаннями (наявність ускладнень, тяжкі супутні захворювання дитини).

До обов’язкових належать:

1. Огляд пацієнта із проведенням:

  • аускультації легень (при пневмонії вислуховуються вологі хрипи, бронхіальне дихання, крепітація);
  • перкусії (при простукуванні поверхні грудної клітки визначаються ознаки ущільнення легеневої тканини);
  • пальпації грудної клітки (при її обмацуванні виявляється зниження резистентності).

У ході цього етапу діагностики лікар може клінічно (на основі патологічних шумів та хрипів у легенях, даних перкусії та пальпації) виставити діагноз «пневмонія».

2. Лабораторна діагностика, а саме:

  • проведення загального аналізу крові (гемограма), у якому спостерігаються запальні зміни;
  • виконання загального аналізу сечі та аналізу калу;
  • бактеріальне дослідження мокротиння дитини;
  • ІФА;
  • ПЛР;
  • серологічні дослідження.

Метою цих методів є виявлення збудника.

3. Рентгенографія грудної клітки є «золотим стандартом» діагностики пневмонії.

За наявності важких деструктивних форм пневмонії, гнійно-септичних ускладнень можливе виконання таких досліджень:

  • КТ.
  • Бактеріальний посів крові на стерильність
  • Туберкулінова проба.
  • Пульсоксіметрія.
  • Фібробронхоскопія.

Методи лікування

Лікування пневмоній проводиться як у амбулаторних умовах (вдома), і у стаціонарі. Основні цілі лікування – це усунення запального процесу в легенях, знищення мікроорганізмів, що викликали захворювання та запобігання розвитку ускладнень.

Стаціонарному лікуванню обов’язково підлягають діти:

  • віком до 3 років;
  • з наявністю ускладнень;
  • з вираженою дихальною недостатністю;
  • з гіпотрофією;
  • які мають супутні хронічні захворювання (цукровий діабет, анемія), уроджені вади розвитку серця та легень;
  • які у соціально неблагополучних умовах.

Лікування проводиться в умовах соматичних відділень лікарні (педіатричне, пульмонологічне, інфекційне), за наявності ускладнень можлива госпіталізація до хірургічного стаціонару.

Лікування пневмонії має бути комплексним. Важливим етапом є постільний режим, раціональне харчування, належний питний режим.

Серед медикаментозного лікування бактеріальних пневмоній найважливішим аспектом вважається грамотне призначення антибактеріального препарату. Антибіотик вибирають з урахуванням збудника, що спричинив захворювання. Перед призначенням препарату необхідно зібрати алергологічний анамнез дитини: чи приймав він раніше антибіотики, чи була алергія на якісь медикаменти.

Призначення, підбір антибактеріального препарату, його дозування та кратність введення може здійснити лише лікар. Самостійне призначення антибіотиків є вкрай небезпечним життя дитини.

Крім антибактеріальних препаратів, також призначають відхаркувальні засоби, дезінтоксикаційну терапію, жарознижувальні засоби. Виправдано призначення гормональних препаратів при середньоважких та тяжких формах.

Своєчасне та адекватне лікування є запорукою швидкого та сприятливого перебігу хвороби та якнайшвидшого одужання.

Наслідки

При легкій формі та успіху медикаментозного лікування наслідки пневмонії сприятливі. Однак при значно зниженій імунній відповіді, тривалому ігноруванні скарг та прогресуванні процесу без адекватного лікування пневмонія може протікати дуже бурхливо і мати тяжкі ускладнення.

До основних легеневих ускладнень відносять:

  • плеврит;
  • легенева деструкція, абсцес легені;
  • серцево-легенева недостатність;
  • ателектаз (спадіння легеневої тканини);
  • виснаження організму (астенічний синдром).
Share This Post

Customer Reviews

5
0%
4
0%
3
0%
2
0%
1
0%
0
0%

    Leave a Reply

    Your email address will not be published. Required fields are marked *

    You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

    Thanks for submitting your comment!