Кефалогематома у дітей

Кефалогематомою називають один із видів пологових травм, тобто травм, отриманих під час проходження дитини по родових шляхах матері. Кефалогематома характеризується крововиливом під окістя (сполучнотканинну оболонку, яка покриває кістку зверху) будь-якої з кісток склепіння черепа і зустрічається більш ніж у 2,5% новонароджених.

Причини виникнення

Причина виникнення цієї травми полягає у механічній травмі кісток черепа дитини під час пологової діяльності. Найчастіше вона виникає внаслідок відшарування окістя під час прорізування головки, дещо рідше при тріщинах черепа, і дуже рідко може бути проявом уродженої спадкової коагулопатії (порушення зсідання крові).

У розвитку такої травми значної ролі грають чинники, які б виникненню родової травми. До них відносяться :

  • невідповідність між розмірами головки плода та тазу матері;
  • аномальне положення плода під час пологів;
  • переношена вагітність;
  • аномалії родової діяльності (стрімкі чи затяжні пологи);
  • великий плід;
  • внутрішньоутробна гіпоксія плода;
  • застосування акушерської допомоги, «видавлювання» дитини;
  • стимуляція родової діяльності;
  • накладання акушерських щипців, вакуум-екстракція плода;
  • вроджені вади розвитку плода, наприклад, уроджена гідроцефалія;
  • літній вік матері, пошкодження кісток тазу у породіллі в анамнезі;
  • перші пологи у матері (первородна).

Види кефалогематоми

У новонародженого можливий розвиток цієї травми двох видів:

  • осередковий, тобто такий, що візуалізується як піднадкісне піднесення різних розмірів;
  • поширеною, яка захоплює одну кістку склепіння черепа і не виходить за її шви.

Залежно від розміру кефалогематоми виділяють 3 ступені:

  1. Розмір крововиливу становить до 4 див.
  2. Кефалогематома розміром 4-8 см.
  3. Кефалогематома понад 8 см.

Симптоми кефалогематоми

Ця травма може виявлятися на голівці з перших годин життя новонародженого. Вона візуалізується як пухлиноподібне піднесення з чіткими краями, через що голова дитини дещо несиметрична. Нерідко кефалогематома може бути прикрита родовою пухлиною – фізіологічним набряком м’яких тканин голови дитини, що виник після проходження по родових шляхах, у таких випадках патологія може виявлятися лише на 2-3 день життя, коли родова пухлина сходить, а кефалогематома збільшується.

Спочатку кефалогематома має тугу щільну структуру, при дотику до неї можна відчути коливання рідини. Також до відмітних ознак цієї патології можна віднести те, що вона безболісна, при цьому шкіра над крововиливом не змінена, зрідка можливі невеликі точкові крововиливи – петехії. У перші дні життя кефалогематома збільшується, але вже з 2-3 тижнів її розміри поступово зменшуються і, за відсутності ускладнень, на 6-8 тижні життя дитини відбувається повне розсмоктування освіти. У міру розсмоктування структура кефалогематоми змінюється, вона стає м’якшою, а оточуючі тканини набувають жовтуватого відтінку.

Діагностика кефалогематоми

Діагностика цієї травми, як правило, не викликає труднощів. Підставою для встановлення діагнозу є виявлення у новонародженого при огляді обмеженого безболісного пульсуючого пухлиноподібного утворення. Для підтвердження діагнозу використовують інструментальну діагностику – нейросонографію (УЗД головного мозку), при якій виявляють крововилив між кісткою та окістя. При кефалогематомі розміром понад 6 см обов’язковим є проведення рентгенологічного дослідження кісток черепа з метою виявлення тріщин та переломів.

Лабораторні методи дослідження грають другорядну роль діагностиці даної травми. Зміни можна виявити у загальному аналізі крові, де спостерігається зниження гемоглобіну та еритроцитів. У біохімічному дослідженні крові лікар звертає увагу до рівня загального білірубіну та її фракцій, і навіть на приріст білірубіну.

Методи лікування кефалогематоми

Тактику лікування цієї травми вибирає лікар, враховуючи її розміри, загальний стан дитини та супутні захворювання новонародженого.

Харчування дитини в перші дні складається зі зцідженого материнського молока, потім, при стабілізації стану, можливе прикладання грудей. При невеликих крововиливах та задовільному загальному стані дитину виписують з пологового будинку з подальшим спостереженням у дільничного педіатра за місцем проживання. Далі ведення такої дитини здійснюється консервативним методом – проводиться динамічне спостереження за процесом розсмоктування гематоми та контроль з метою запобігання ускладненням.

При великих кефалогематомах (більше 6 см) показано застосування хірургічного методу лікування пункції з видаленням вмісту кефалогематоми. Проводять операцію, як правило, до кінця першого тижня життя дитини.

Наслідки кефалогематоми

У більшості випадків дана травма має сприятливий прогноз і проходить самостійно, без наслідків для дитини. Однак при великих кефалогематомах та несвоєчасно розпочатому лікуванні можливий розвиток таких ускладнень:

  • Нагноєння кефалогематоми , приєднання бактеріальної інфекції. Стан пацієнта погіршується, дитина млява, відмовляється від грудей. Шкіра над гематомою стає червоною, гарячою на дотик, спостерігається лихоманка.
  • Збільшення періоду фізіологічної жовтяниці новонародженого (понад 10 днів).
  • Осифікація (обвапнення) кефалогематоми через відкладення кальцію по її краях, що надалі призводить до деформації та стійкої асиметрії черепа дитини.

При виявленні у дитини перерахованих ознак, а також при тривалій відсутності самостійного розсмоктування кефалогематоми потрібно негайно звернутися до педіатра для усунення ускладнень на ранньому етапі та для вибору правильної тактики ведення дитини.

Share This Post