Пелюшковий дерматит – це запальна реакція шкіри дитини, що виникає у відповідь на тривале перебування в підгузках або пелюшках, і локалізується на сідницях, між ніг, в пахвинних складках, в складках на шиї, під ручками, за вухами. Виникає у дітей при неправильному догляді з перших днів життя, і може тривати доти, доки дитина не виросте з пелюшок та підгузків і не опанує гігієнічних навичок. Дане захворювання зустрічається дуже часто, пік його припадає на вік 6-12 місяців, коли раціон дитини стає різноманітнішим.
Причини виникнення пелюшкового дерматиту
До виникнення захворювання схиляють особливості будови шкірного покриву дитини, дисбактеріоз, слабо розвинена система регуляції температури тіла та імунного захисту, а також алергічні реакції. На тлі цих станів на ніжну шкіру малюка впливають дратівливі фактори механічної, хімічної та фізіологічної природи та викликають захворювання. До основних факторів подразнення відносяться:
- підвищена вологість та температура під підгузником;
- механічне подразнення шкіри при натиранні підгузником;
- контакт шкіри з випорожненнями.
Все це призводить до того, що бактерії, що живуть на шкірі, стають патогенними та провокують запальний процес. Стан посилює недотримання правил гігієни батьками дитини. Ще однією причиною, що викликає дерматит, є наявність у калі малюка грибкової флори, яка активізується при антибіотикотерапії, що проводиться, з приводу іншого захворювання.
Доведено, що сучасні підгузки, що вбирають, частіше викликають пелюшковий дерматит, ніж звичайні пелюшки або підгузки з простих тканин.
Види пелюшкового дерматиту
Залежно від типу та місця появи висипу захворювання поділяється на такі види:
- потертості – локальне почервоніння у місці тісного контакту одягу чи підгузника зі шкірою;
- крайовий дерматит – у місцях тертя виникає висип;
- періанальний дерматит – запалення навколо анального отвору у дітей на штучному вигодовуванні, при зміні підгодовування, при тривалій діареї;
- дерматит складок шиї (виникає при частому зригуванні);
- дерматит пахових складок ;
- дерматит статевих органів .
Залежно від тяжкості перебігу виділяють легкий ступінь — локальне почервоніння та висипання в невеликій кількості, перебіг середньої тяжкості — виражене почервоніння з одиничними гнійничками та ерозіями та тяжкий ступінь — інфікування ураженої шкіри, яке проявляється набряклістю, виразкою, погіршенням загального стану.
Симптоми пелюшкового дерматиту
Перший прояв даного захворювання – почервоніння шкіри під підгузником або в місці зіткнення пелюшки або підгузки зі шкірою. Якщо початкова стадія була помічена вчасно, і натомість почервоніння з’являється висип як плям, бульбашок чи папул. При тривалому перебігу висипання інфікується, внаслідок чого з’являються гнійнички, вогнища мацерації та виразок. Уражені ділянки сверблять, при дотику у дитини виникають хворобливі відчуття, через що вона стає неспокійною, погано спить та їсть. Тяжкий ступінь дерматиту може спровокувати розвиток грибкової або бактеріальної інфекції.
Діагностика пелюшкового дерматиту
Щоб встановити діагноз даного захворювання, лікареві достатньо зібрати анамнез та оглянути дитину. Додаткові дослідження (мазок шкіри на мікрофлору, аналізи крові, сечі, калу) необхідні при тяжкому ступені захворювання і у разі тривалого перебігу процесу, що не піддається лікуванню.
Методи лікування пелюшкового дерматиту
У лікуванні даного захворювання дуже важливо усунути подразнюючий фактор , який викликає запальний процес шкіри. Для цього мама повинна ретельно доглядати дитину, дотримуватись правил особистої гігієни малюка. Рекомендована часта зміна підгузків, регулярні підмивання дитини. Слід використовувати відповідний розмір підгузків, стежити, щоб малюк довго не перебував у мокрому одязі чи пелюшці, уникати перегріву, більше гуляти на свіжому повітрі, намагатися, щоб дитина максимально довго перебувала без памперсів та пелюшок, та виконувати всі призначення лікаря.
Початкові прояви захворювання зазвичай зникають із початком правильного догляду за дитиною. Прогресування процесу потребує лікування: місцево використовують мазі із протизапальним та антисептичним компонентом. Їх наносять на чисту суху шкіру дитини. Також рекомендуються щоденні купання з відварами трав (ромашка, низка).
Залежно від стану ураженої шкіри використовують різні препарати: при наявності мокнучої поверхні – присипки або підсушуючі мазі, при лущенні та тріщинах – пом’якшувальні та прискорюючі відновлення шкіри креми та мазі, при встановленому грибковому ураженні – протигрибкові мазі, при інфікуванні – мазі з анти. Все лікування має проходити строго за призначенням та під контролем педіатра.
Наслідки пелюшкового дерматиту
Основним наслідком захворювання, що посилює його перебіг та загальний стан дитини, є інфікування висипу бактеріями, вірусами або грибками, що викликає поширення та посилення запального процесу. Пелюшковий дерматит набагато легше попередити правильним доглядом за дитиною, ніж лікувати її прояви та ускладнення.
