Дакріоцистит – це захворювання, що виявляється запаленням стінок слізного мішка, яке найчастіше діагностується у новонароджених. Ця хвороба хоч і не складна в діагностиці та лікуванні, але вимагає до себе уваги, оскільки має низку серйозних ускладнень.
Причини виникнення
Причини, через які розвивається запалення в слізному мішку, можуть бути вродженими та набутими . До вроджених відносяться: звуження нососльозного каналу, атрезія його вихідного отвору, персистенція фетальної мембрани та ін, які сприяють затримці сліз у слізному мішечку. У новонароджених частою причиною такого стану є слизова пробка у нососльозному каналі.
До набутих факторів можна віднести травми, інфекції органу зору, носа та придаткових пазух, сторонні тіла в слізному каналі та ін. При попаданні збудника з цих вогнищ запалення (найчастіше у дітей це золотистий стафілокок, стрептокок або H.influenzae) розвивається дане захворювання.
Види дакріоциститу
Як і безліч захворювань, ця хвороба має хронічну та гостру форми, остання може протікати як абсцес або флегмона слізного мішка. Запалення мішка може бути первинним (у новонароджених) та вторинним (у дітей старше 1 року), з одного або з обох боків. Етіологічними факторами захворювання виступають віруси, бактерії, паразити. Також захворювання може розвиватись після травми. Крім цього, патологія має клінічні форми :
- стенозуючий дакріоцистит (розвивається через обтурацію нососльозного каналу);
- катаральний (внаслідок набряку слизової нососльозного каналу);
- флегмона слізного мішка;
- емпієма.
Симптоми дакріоциститу
Гострий дакріоцистит починається із загального нездужання дитини, внаслідок чого вона стає неспокійною, вередує, може підвищуватися температура. При огляді: внутрішній кут ока червоний, відзначається припухлість, сльозотеча, болючість. Набряк переходить на повіки, через що дитина не може розплющити очей. При пальпації та помірному придушенні слізного мішка у внутрішньому куточку ока з’являється гній. Хронічний дакріоцистит протікає з тривалою сльозотечею, невеликим набряком слізного мішка та кон’юнктиви, слизово-гнійними виділеннями.
Діагностика дакріоциститу
Цей діагноз можна встановити дитині вже під час зовнішнього огляду за наявності вищеописаних симптомів. Але для вибору правильної тактики лікування необхідно провести деякі додаткові дослідження, такі як оцінка характеру виділень, виділення інфекційного агента, визначення його чутливості до антибіотиків. Також потрібні діагностичні процедури встановлення наявності непрохідності носослезного каналу. З цією метою проводиться кольорова проба, а також пасивна слізно-носова проба. Іноді в діагностиці застосовується рентгенографічний метод з використанням контрастних речовин, що вводяться у слізні шляхи, ендоскопія носової порожнини.
Постановка діагнозу «дакріоцистит» не обходиться без обов’язкових загальноклінічних лабораторних досліджень та консультацій інших фахівців: отоларинголога, щелепно-лицьового хірурга та інших.
Методи лікування дакріоциститу
Гострий дакріоцистит лікує лікар-офтальмолог у стаціонарі. Терапія залежить від того, наскільки розвинений запальний процес:
- до появи флюктуації лікування дитини консервативне: системна антибіотикотерапія, вітамінотерапія, місцево УВЧ та сухе тепло;
- при появі флюктуації проводиться хірургічне розтин мішка.
При флегмонозному дакріоциститі новонароджених знижують температуру, проводять зондування нососльозного каналу та промивання його розчином антисептика.
Хронічний дакріоцистит лікується переважно хірургічним шляхом. Найбільш ефективним методом є дакріоцисторіностомія – утворення нової сполуки між порожниною носа зі слізним мішком.
У новонароджених дакріоцистит лікується комплексно і проводиться в кілька етапів: спочатку мама виконує щоденний масаж слізного мішка (після навчання), мінімум 5 разів на день, по 6-10 рухів, промивання очей та закапування антибактеріальних крапель.
Якщо стан дитини не покращується, розпочинають другий етап лікування – промивання слізних шляхів антисептиком. Декілька днів після цього необхідно закопувати антибактеріальні краплі.
Якщо ця процедура не дає ефекту, проводиться ендоназальна дакріоцисторіностомія або малоінвазивні маніпуляції: ендоскопічна та лазерна дакріоцисторіностомія.
Наслідки дакріоциститу
Результат хвороби найчастіше сприятливий, але в деяких випадках можуть виникнути різні ускладнення. Одним із них є розтягнення слізного мішка. Цей стан розвивається внаслідок тривалого існуючого дакріоциститу, який викликає стоншення та розтягнення стінок мішка.
До гострих наслідків дакріоциститу відносяться:
- тромбофлебіт вен орбіти;
- флегмона слізного мішка або клітковини орбіти;
- запалення оболонок мозку;
- поширення інфекції на очі з розвитком панофтальміту.
За ненадання допомоги у цих станах може розвинутися сепсис. Щоб уникнути цього та зберегти здоров’я дитини, потрібно вчасно звернутися до лікаря-офтальмолога.
